Її проза — правда без фільтрів.
Гострі сцени, жива мова,
жодних реверансів…
Ольга Береза — українська письменниця, мандрівниця та етнографка. Працює у різних жанрах — від психологічної прози до захопливої фантастики. Її твори вирізняються динамічними сюжетами, тонким розумінням людської природи та живою мовою. Це письменниця-терапевт, чиї тексти не роз'ятрюють старі рани, а ювелірно «зашивають» їх світлом, повертаючи віру в добро та внутрішню силу».
Сама авторка зазначає, що творення для неї різнопланове: «Сьогодні я вишиваю, завтра — створюю прикраси, післязавтра — пишу вірші. Це наче веселка, де кожен колір — це робота в задоволення, щодня роблю те, що люблю».
Літературний шлях Ольги Берези почався у 2019 році зі збірки «Аґрафка для Янгола». Але це була не просто книжка з віршами — це був цілісний світ. До поезій додалися авторські ілюстрації самої Ольги, а також її сина, — Андрія Процюка, фахового ілюстратора, — і ще світлини, де авторка — у власноруч створених виробах та прикрасах. Саме з цієї книжки почалася історія письменниці, яка тримає слово, як вишиту нитку: впевнено, міцно і з відчуттям сенсу.
У 2021 році вийшла книжка «Поза нормою» — збірка еротичної поезії з графічними ілюстраціями. Вона продовжила естетичну лінію дебютної збірки.
У 2022 році з’явився перший великий прозовий твір письменниці — повість «Рейчел та родина Берешів». Це підліткова фантастика з філософським підґрунтям, яка торкається теми інших світів і стосунків між батьками та дітьми.
У 2023 році побачила світ «Знахідка» — збірка віршів для дітей із теплими, виразними ілюстраціями. Книжка містить добрі та веселі поезії, які допомагають дітям пізнавати світ і знаходити диво у звичайних речах.
А 2024 року Ольга Береза подарувала читачам готичний роман «Хто відьма?» — атмосферну, метафоричну історію на межі містики й психології. Як і попередні книжки, цей роман має свою візуальну мову: авторські ілюстрації, символіку й настрій.
Сама авторка зазначає, що творення для неї різнопланове: «Сьогодні я вишиваю, завтра — створюю прикраси, післязавтра — пишу вірші. Це наче веселка, де кожен колір — це робота в задоволення, щодня роблю те, що люблю».
Літературний шлях Ольги Берези почався у 2019 році зі збірки «Аґрафка для Янгола». Але це була не просто книжка з віршами — це був цілісний світ. До поезій додалися авторські ілюстрації самої Ольги, а також її сина, — Андрія Процюка, фахового ілюстратора, — і ще світлини, де авторка — у власноруч створених виробах та прикрасах. Саме з цієї книжки почалася історія письменниці, яка тримає слово, як вишиту нитку: впевнено, міцно і з відчуттям сенсу.
У 2021 році вийшла книжка «Поза нормою» — збірка еротичної поезії з графічними ілюстраціями. Вона продовжила естетичну лінію дебютної збірки.
У 2022 році з’явився перший великий прозовий твір письменниці — повість «Рейчел та родина Берешів». Це підліткова фантастика з філософським підґрунтям, яка торкається теми інших світів і стосунків між батьками та дітьми.
У 2023 році побачила світ «Знахідка» — збірка віршів для дітей із теплими, виразними ілюстраціями. Книжка містить добрі та веселі поезії, які допомагають дітям пізнавати світ і знаходити диво у звичайних речах.
А 2024 року Ольга Береза подарувала читачам готичний роман «Хто відьма?» — атмосферну, метафоричну історію на межі містики й психології. Як і попередні книжки, цей роман має свою візуальну мову: авторські ілюстрації, символіку й настрій.
На презентації книжки "Рейчел та родина Берешів"
Фото: Андрій Процюк
~~~~~~~~~~~~~~~
Мої музи мають дивні вчинки. Іноді вони відривають мене від рукопису і спонукають до прибирання оселі чи готування млинців із яблуками й корицею. Зате які добрі млинці тоді вдаються.
© Ольга Береза
Фото: Андрій Процюк
~~~~~~~~~~~~~~~
Мої музи мають дивні вчинки. Іноді вони відривають мене від рукопису і спонукають до прибирання оселі чи готування млинців із яблуками й корицею. Зате які добрі млинці тоді вдаються.
© Ольга Береза
Творчість Ольги неодноразово відзначена літературними та культурними нагородами. Вона — володарка премії імені Володимира Малика (за книгу «Рейчел та родина Берешів»), премії імені Леся Мартовича (у номінаціях «Поезія. Добірки» та «Проза. Оповідання»), Міжнародної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (за роман «Рейчел та родина Берешів» і збірку «Аґрафка для Янгола»).
Лавреатка Міжнародної премії «Культурна дипломатія» — за вагомий внесок у культурну спадщину України. За творчу та літературну діяльність нагороджена Всесвітнім Орденом «Золотої Зірки Культурної дипломатії» та медаллю «За служіння мистецтву».
У 2023 році її ім’я було внесено до книги «Золотий фонд нації. Все буде Україна».
Поза літературою Ольга Береза — глибоко занурена в етнографію. Хоча за фахом фінансист, вона самотужки вивчала етнографію, традиційно-побутову культуру українців, фольклор і народне мистецтво. Ольга створює не лише слова, а й вбрання: вишитий одяг, прикраси з бісеру, етнічні аксесуари. У її доробку — колекція авторського вишитого вбрання та прикрас, яка неодноразово експонувалася на виставках — як персональних, так і колективних.
Лавреатка Міжнародної премії «Культурна дипломатія» — за вагомий внесок у культурну спадщину України. За творчу та літературну діяльність нагороджена Всесвітнім Орденом «Золотої Зірки Культурної дипломатії» та медаллю «За служіння мистецтву».
У 2023 році її ім’я було внесено до книги «Золотий фонд нації. Все буде Україна».
Поза літературою Ольга Береза — глибоко занурена в етнографію. Хоча за фахом фінансист, вона самотужки вивчала етнографію, традиційно-побутову культуру українців, фольклор і народне мистецтво. Ольга створює не лише слова, а й вбрання: вишитий одяг, прикраси з бісеру, етнічні аксесуари. У її доробку — колекція авторського вишитого вбрання та прикрас, яка неодноразово експонувалася на виставках — як персональних, так і колективних.
Ольга Береза на виставці своїх робіт
«Цятки-пацьорки» у Музеї писанкового розпису,. Коломия.
До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну -
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну.
© Ольга Береза
Ольга Береза не стилізує — вона живе в автентичності. Її світлини в етнічних образах обійшли фотовиставки та потрапили на сторінки друкованих видань, зокрема на обкладинку журналу «Ukrainian People» у США.
Як етнографка, вона відроджує українську традицію хусткування. Її творчість, що поєднує поезію, прозу, етнографію та ілюстрування, є відображенням її глибокого розуміння української ментальності та історії. Через свої твори Ольга Береза сприяє збереженню та популяризації української національної ідентичності.
Завзята мандрівниця, фотографка й дослідниця старожитностей. Ольга багато мандрує, обожнює музеї, старовинну архітектуру, вузенькі вулички та тінь від собору на бруківці. Фотографує в деталях — камінь, плетіння, тінь, погляд. Для неї мандрівка — не зміна географії, а простір для натхнення.
Як етнографка, вона відроджує українську традицію хусткування. Її творчість, що поєднує поезію, прозу, етнографію та ілюстрування, є відображенням її глибокого розуміння української ментальності та історії. Через свої твори Ольга Береза сприяє збереженню та популяризації української національної ідентичності.
Завзята мандрівниця, фотографка й дослідниця старожитностей. Ольга багато мандрує, обожнює музеї, старовинну архітектуру, вузенькі вулички та тінь від собору на бруківці. Фотографує в деталях — камінь, плетіння, тінь, погляд. Для неї мандрівка — не зміна географії, а простір для натхнення.
- Зв'язок для співпраці, запрошень або запитів: olgaberezaolga@gmail.com
